Політичний аналітик займається переважно управлінськими процесами, а точніше - забезпеченням прийняття управлінських рішень, які також можуть стосуватися економіки або соціальної сфери.

Аналіз в галузі міжнародних відносин в Радянському Союзі проводився в підрозділах Академії наук СРСР, МДІМВ МЗС СРСР і МДУ ім. М. В. Ломоносова. Частина аналітики призначалася для Міністерства закордонних справ СРСР, Центрального комітету КПРС. А також для Комітету державної безпеки СРСР, насамперед - для його Першого головного управління, який відповідав за спеціальні розвідувальні операції за кордоном і прогнозування міжнародних подій.

До середини 1980-х рр. за підтримки КДБ для оперативного аналізу міжнародної ситуації вдалося створити при академічних інститутах мережу спеціальних відділів. Наприклад, «секретний відділ» Інституту соціології АН СРСР. З розпадом Радянського союзу більшість подібних структур було ліквідовано, в результаті професійних аналітичних команд стало навіть менше, ніж потрібно. Проте зараз в Росії існують відомчі та комерційні аналітичні центри (Російський інститут стратегічних досліджень, Інститут країн СНД, ПІР-центр та ін.), А також працюють підрозділи іноземних «мозкових центрів» (Фонду Карнегі, Project Syndicate та ін.).

У 90-її рр. російська інформаційно-аналітична робота стала активно використовувати праці зарубіжних, насамперед, американських, політологів: У. Данна, А. Вайнінга, У. Уеймера, А. Вілдавскі.

   Мета роботи політичного аналітика

Метою діяльності політичного аналітика залишається, насамперед, підготовка компетентного управлінського рішення для керівників та осіб, що приймають рішення. Зазначені рішення можуть мати високу соціальну значущість і мати прямий або опосередкований вплив на громадан. Хоча варто відзначити, що звичайний громадянин, як правило, не відчуває на собі результатів роботи політичних аналітиків, які залишаються в тіні державних і муніципальних керівників.

Професійний аналітик повинен використовувати в своїй роботі всі доступні й недоступні джерела: матеріали друкованих та електронних ЗМІ, епістолярну та мемуарну літературу, інформаційні банки і бази даних, діловодну документацію і т.п. У політичному аналізі зазвичай виділяють первинну інформацію і вторинну. Первинна інформація - це слабо упорядкований набір фактів, які характеризують певне явище або подію (відомості, що надходять від безпосередніх учасників подій або вперше стали доступними завдяки цілеспрямованому пошуку). Вторинна інформація - інформація, отримана в результаті осмислення реальних фактів, подій і явищ, тобто первинної інформації.

Сучасний політичний аналітик найчастіше стикається у своїй діяльності з вторинною інформацією - оцінками експертів і політичних діячів, складових специфічний джерело політичної інформації. У російській політичній науці є думка, що аналітик не повинен працювати з первинною інформацією, що є заняттям вчених і дослідників. У той же час велика частина політичних фактів і явищ не відкладаються в банках і базах даних, що наводить мене на думку про необхідність спілкування з живими людьми, джерелами політичного досвіду.

   Структури роботи політичного аналітика

Вважаю, що аналітичні служби (відділи, управління, департаментом-ти, центри) повинні бути присутніми у всіх структурах державного та муніципального управління, а також у великих комерційних компаніях, оскільки зважена оперативна інформація при прийнятті рішень необхідна будь-якому керівникові органу влади або бізнес-структури. Відомо, що інформаційно-аналітичні відділи присутні в ряді департаментів міністерств Російської Федерації. Малому та середньому бізнесу набагато вигідніше мати або штатного аналітика, або звертатися з цільовими замовленнями до спеціалізованих аналітичним і консалтинговим агентствам типу «РосБізнесКонсалтинг». Найбільш авторитетною і відомою в російських політико-академічних колах аналітичної державною організацією є «Аналітичний центр при Уряді РФ», який є федеральною держустановою.

Важливий момент! Перехід штатних політичних аналітиків з категорій «спеціаліст» або «помічник» в категорію «керівник» в органах державної влади - досить рідкісне явище, що пояснюється специфікою формування системи державного та муніципального управління в Росії. Аналітик найчастіше стає помічником керівника, зберігачем його таємниць. При наявності строго відпрацьованої системи ротації кадрів ця психологічна близькість може бути серйозним фактором кадрового просування, проте в сучасній Росії сувора система кадрової ротації поки ще не розвинена.

   Спеціалізація політичних аналітиків

Політичний аналітик може спеціалізуватися на якійсь галузі, країні - все залежить від його переваг і аналітичних навичок. Інтуїтивно різниця між аналізом глобального процесу і події, що відбувається в окремо взятому муніципальному утворенні, не так вже й велика, оскільки будь-яка прикладна аналітична конструкція проходить випробування на локальних процесах і явищах.

   Принципи роботи політичного аналітика

Одним з принципів роботи політичного аналітика є його неупередженість і об'єктивність. Аналітик може надавати непрямий вплив на політичні процеси за допомогою рекомендацій, підготованих для політичних діячів або осіб, що приймають рішення. У російській політичній науці пряме втручання політичних аналітиків у виборчі та інші управлінські процеси не вітається, хоча аналітик зобов'язаний володіти навичками і знаннями політичних технологій, у тому числі і електоральних. Безсумнівно, спокуса зробити безпосередній вплив на ЛПР і реалізувати на практиці все те, що раніше містилося тільки на папері, великий. Однак будь-яка інформаційно-аналітична робота повинна починатися зі з'ясування етичних моментів. Аналітик, який отримав замовлення на проведення аналізу, зобов'язаний для себе відповісти на єдине питання: «Яке завдання майбутньої роботи - строго слідувати запитам замовника або ж об'єктивно відображати ситуацію?». Відповідь на зазначене питання цілком очевидний і визначає межу між аналізом фактів і впливом на події.

В ідеологічних питаннях, так само як і в морально-етичних, політичні аналітики нічим не відрізняються від фахівців інших професій. Цей той самий випадок, коли політичні переконання повинні відійти в роботі на останній план. В крайньому випадку, ще перед початком роботи, в процесі оформлення замовлення, аналітик може від нього відмовитися.

   Освіта політичного аналітика

Політичними аналітиками не стають, ними народжуються. На жаль чи на щастя, в російських вузах не готують професійних аналітиків. Ще в середині 1990-х років політичним аналізом займалися фахівці з філософською, історичною і соціологічною освітою. Звідси і перекіс у бік використання якісних гуманітарних методів аналізу. Лише з початку 2000-х став формуватися шар політичних аналітиків, які прийшли зі сфери журналістики та філології, економіки та фінансів, і, звичайно, політології. Як наслідок, посилилися тенденції захоплення математичними і статистичними методами аналізу емпіричних даних.

З моєї точки зору, політичних аналітиків повинні готувати факультети політології та факультети міжнародних відносин, оскільки в умовах глобалізації та глокалізації важко виявити політичний процес, на який не чинило б вплив міжнародне середовище. Не секрет, що кар'єра аналітика найчастіше починається з яскравого актуального аналітичного матеріалу, опублікованого на сторінках провідних засобів масової інформації що дають прогноз розвитку вагомої для держави і громадян події або процесу. Не випадково багато невідомих до 2008-2009 років політологів знайшли популярність після публікації яскравих аналітичних записок з проблем розвитку фінансово-економічної кризи, що охопила країни світу в останні 2-3 роки.

Джерело:http://forexaw.com/TERMs/Professions/Professional_specialty/l53_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA_Analyst_%D1%8D%D1%82%D0%BE