16:08 Англіцизми в українській мові | |
Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток
нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого
боку, витісняються власні елементи, що замінюються на слова з подібним
значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на
збереження самобутності українського народу. Процитуємо В. Радчука:
"…англійські слова і звороти останнім часом активніше поповнюють наш
лексикон, ніж російські; наша вимова, морфологія й синтаксис зазнають з
боку англійської мови чималого впливу. Причини цього очевидні:
комп'ютеризація, потяг до міжнародних стандартів ділового партнерства,
до науки й освіти Заходу, передове товаровиробництво в англомовних
країнах, лідерство англійської мови як міжнародної тощо. Проте чимало
англіцизмів попросту витісняє з обігу питомі українські слова, а це вже
мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні - людство втрачає унікальні
знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли "лиха слава завконтори"
перекладається "низьким рейтингом менеджера офісу", маємо приклад зміни
не лише мови, а й свідомості”. Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки – збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне "але”. По-перше, треба проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти, здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел. Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати – протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер – відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об’єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні. Не треба забувати, що мова – саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження. На сучасному етапі англійська мова є засобом міжнародного спілкування і, за прогнозами вчених, буде утримувати свої позиції ще 50 років. Це, насамперед, мова провідних засобів масової інформації: великих теле- і радіокомпаній, світової мережі Internet, багатьох газет і журналів. Тому не можна ігнорувати її вплив на інші національні мови. Існування СРСР стримувало наплив англійських елементів, але за останнє десятиріччя ситуація змінилась. Курс на інтеграцію України в ЄС, процес глобалізації, перебудова економіки, орієнтація на країни Заходу спричинили тісну культурну, політичну та соціально-економічну взаємодію українського народу з народами світу, яка не могла не відбитися на мовному рівні. Всього за кілька років до складу активної лексики української мови увійшли слова англійського походження, що не тільки позначають нові явища культурного та суспільного життя, а й витісняють власні елементи з аналогічним чи близьким значенням. Це знаходить свій вияв у всіх сферах життя, зокрема:
в економічній та соцільно-політичній сферах загального
вжитку набули слова, що позначають різноманітні явища нової для України
соціально-економічної формації, на побудову якої зорієнтоване наше
суспільство: менеджмент, бізнес, бізнесмен, траст, прайс, ділер, маклер,
імпічмент; до запозичень у сфері комп’ютерних технологій належать такі слова, як інтернет, драйвер, веб-сторінка, хакер, ноутбук, монітор, чат, файл, кіберпростір. Це дуже важлива частина запозичень, бо має інтернаціональний характер і відбиває наслідки процесів глобалізації та комп’ютерізації України; у сфері побуту такі слова найчастіше позначають передові технології, що ввійшли у повсякденне життя: відеоплейєр, сі-ді-плейєр, міксер, тостер, маркер, пейджер. Останнім часом з’явилося багато слів на позначення різних елементів одягу, які можуть іноді паралельно вживатися з уже існуючими назвами або ж відбивати нові досягнення у сфері моди: боді, ті-шот, гріндерси, топ, трентч, кардіган тощо; у культурній сфері спостерігаємо особливо багато запозичень у зв’язку з великою популярністю масової культури західних країн. До них належать такі слова, як шоу-бізнес, промоушн, рімейк, ремікс, кліп-мейкер, постер, фан-клуб, сингл, саунд-трек тощо. Дуже сильного впливу зазнала молодіжна культура. В активному словнику підлітків нараховується велика кількість іншомовних слів, що позначають різноманітні течії та стилі сучасної музики, нові явища молодіжної моди: хіп-хоп, скінхед, панк, байкер, скаут, реп, рейв, боді-арт, пірсінг та ін.; спортивна сфера: орієнтація на здоровий спосіб життя, дуже популярна в західних країнах, вплинула і на наше суспільне життя. Досить звичними явищами стали заняття шейпінгом, бодібілдінгом, відвідування фітнес-клубів тощо. Мова кожного народу функціонує й розвивається в контексті мов світу й під впливом цього контексту. Країни та їх народи перебувають у постійних взаєминах економічного, політичного, наукового й культурного характеру. Тому всі спроби штучної ізоляції національної мови від інших мов суперечить об’єктивним законам розвитку людства і його найдивовижнішого феномену – мови. [3; c. 24-26] Не однією лише кількістю питомих слів визначається національна самобутність мови, запорука її успішного функіонування у певному соціально-етнічному просторі. Національна своєрідність мови формується всіма (фонетичними, лексичними, фразеологічними, словотвірними, морфологічними, синтаксичними, просодичними) її рідневими складниками, які органічно об’єднані в функціональну систему, взаємозв’язані в цій системі і всією своєю комунікативно організованою цілісністю служать засобом спілкування та одним із визначальних факторів духовності народу. Саме у специфіці комунікативної організаціїї цієї функціональної системи, як і в самій природній (матеріальній) якості рівневих одиниць, і виявляється самобутність мови, її стійкість як категорії національного рівня. АСИМІЛЯЦІЯ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИДоля англійських слів у системі української мови неоднакова, що визначається їх здатністю до асиміляції в новій лінгвіністичній ситуації з метою більш гармонійного інтегрування в систему реципієнта. Еволюція запозичень в новій мовній системі відбувається в співвідносності з законом української мови на фонетичному, графічному, граматичному, семантичному рівнях. Процес асиміляції нових слів має важливий соціолінгвістичний аспект, який пов’язаний з особливостями освоєння іншомовної лексики різними соціальними групами носіїв мови. Тестовий аналіз довів, що швидкість освоєння запозичень у різних соціальних групах мовного колективу неоднакова. Ступінь освоєння слів з різних тематичних областей також має різнорівневий характер у зв’язку з відмінностями в культурномовній компетенції інформантів. Шлях до адекватного розуміння нового слова у більшості випадків лежить через незнання – хибне розуміння – неточне розуміння його; дослідження цих етапів еволюції розуміння мають важливе лінгвістичне та соціолінгвіністичне значення для встановлення механізму асиміляції запозичень, появи їхніх дублетів, а також форм, що є наслідком включення в процес народної етимології. Фонетичне та графічне осмислення мають першорядне значення для успіху подальшої асиміляції з метою втрати запозиченим словом свого первісного іншомовного виду. У міру можливості потрібно зберігати фонетичні та, передовсім, фонологічні особливості англійської мови. [11; c. 104-106] У написанні іншомовних слів не треба вводити літер, що не відповідають звукам, властивим даній мові. З другого боку, необхідно мати на увазі факт неминучості субституції звуків англійського слова відповідними звуками української мови, які, як правило, відрізняються від них в тій чи іншій мірі і у фонетичному (антропофонічному), і у фонологічному відношеннях. Таким чином, у сфері можливості є тільки певне наближення даного англійського слова у його фонетичних та фонологічних характеристиках до таких характеристик його українського аналога. Англійське Mary – це далеко не те саме, що українське Мері. Ще в більшій мірі це стосується звуків іноземної мови, відповідники яких зовсім відсутні в українській. Питання, пов’язані з цим, треба вишукувати в рамках даної проблеми кожної конкретної мови. Враховуючи факт, що український правопис базується на фонетичному (фонетико-фонологічному) принципі, необхідно в таких випадках застосовувати літери або їх комбінації, які відповідають звукам максимально наближеним до звучання оригіналу. Але тут можливе й застосування в окремих випадках повної або часткової транслітерації, наприклад, передача міжзубного англійського th літерою т (Trackerau - Терекей, Thatcher - Тетчер). У повній мірі необхідно використовувати можливості української фонетики та фонології, тобто фонологічних розрізнень та протиставлень, характерних для рідної мови, і, що не менш важливо, не діяти всупереч законам нашої мови, орієнтуючись на іншу, зокрема, на російську. Саме в питаннях передачі звучання іншомовних слів засобами української графіки слід рішуче раз і назавжди відмовитись від наслідування зразків, узятих з російської орфографії. Проблеми графіки неможливо відмежувати від фактів специфіки фонетичного та фонологічного порядку. Літера – це засіб зображення звука, а звук – це репрезентант фонеми даної мови. Одночасно необхідно пам'ятати, що в основі української графеміки, яку звично називати фонетичною, лежить по суті фонологічний принцип, що стосується, як правило, й усіх інших систем цього роду. Це означає,що графічні знаки, а в окремих випадках, і їх комбінації співвідносяться з фонемами англійської мови, а не з її звуками як такими. Наші "літерофонеми” можуть лише в якомусь наближенні передавати фонемну структуру англійських слів з тої простої причини, що в кожній мові діє своя специфічна фонологічна система. У такій ситуації висувається на перший план звукова (а не фонемна) значимість літер. "Літерофонеми” перетворюються в "літерозвуки”. Саме як такі вони сприймаються в процесі переносу слова з його фонетичним складом з однієї мови в іншу. Рівночасно відбувається й субституція звуків оригіналу звуками, а враз з тим і фонемами мови рецептора і, нарешті, чим і завершується вся процедура, - відповідними графічними знаками цієї мови. При цьому часто фонологічні розрізнення характерні для мови оригіналу (Mary – sherry, Мері – шері, пор. ще Cantbury – Кентербері: три англійські фонеми, позначувані трьома літерами – а, е, и, передані в українській транскрипції однією літерофонемою "е”). Ясно, що в такій графічній системі, як англійська, низка літер набуває своєї конкретної фонетично-фонологічної значимості тільки в синтагматиці (a: grass, bell, bad). Формулюючи правила транскрипції англійських слів, необхідно знайти якийсь баланс між поміркованістю та радикалізмом, але з перевагою останнього.Отже: протидіяти нерозрізненню між h i g; літеру х застосовувати тільки для глухого щілинного велярного звуку; зберігати гемітацію приголосних оригіналу; відмовитися від сполучень au, eu (know how – нов гав, а не "ноу хау”); англійський білабіяльний w передавати українським в (Whitney – Вітні), нехтуючи діючим у тій мові протиставлення w – в; знайти розумний компроміс між засадами транскрипції слів з латині в нашу кирилицю і транслітерацією. [12; c. 207-209] Особливості граматики української мови визначає напрямок граматичних змін, що відбувається з англійськими запозиченнями. Граматична асиміляція англійських слів пов’язана з категоріями роду, числа, про які було згадано раніше, а також з відмінюванням іменників та прикметників та дієвідмінюванням дієслів. Як правило, слова набувають граматичних категорій мови-реципієнта незалежно від присутності або відсутності в мові-донорі та втрачають своє граматичне значення. При порівнянні двох мовних систем, що контактують, найменш серйозні розходження між англіцизмами в українській мові та їх етимонами в англійській мові спостерігається в категорії числа, найбільші – в категорії роду (Див. вище). До розряду морфологічної асиміляції можна віднести процес словоскладання англійських слів у моменти їх запозичення в українську мову. До цієї групи лексиколізованих запозичень належать слова типу вокзал (Vauxhall), футбол (football), трамвай (tramway), в яких обидві частини складного англійського слова ввійшли в єдине слово в українській мові; бейдевінд (by the wind), делінд (delint), в склад яких ввійшли іменник, прийменник та (або) артикль; слова, отримані словоскладанням лексем коротких речень – аврал (over all), полундра (fall under!) та інші. Участь запозиченої лексеми в словотворенні в системі мови-реципієнта є ознакою найбільш успішної асиміляції. Наприклад, англійський суфікс, що має форму –абель-, в українській мові показує позитивну продуктивність, початок якій поклало слово комунікабельність за аналогією до якого з’явились слова читабельний, респектабельний та інші. Процес деривації можна також спостерігати у випадку таких інтегрованих слів, як парк, мітинг, лідер, стрес, шок та інші. Дериватами слова парк є паркувати, парковка; мітинг – мітингувати; лідер – лідирувати, лідерство; стрес – стресовий; шок – шокувати, шоковий. [11; c. 107] Семантична асиміляція. З розширенням вживання іншомовних слів – позначень "чужої” реалії або поняття настає період, коли слово використовується для позначення явищ, предметів або понять вже пристосованих до української дійсності, що стали відомими або спільними для англічан та для українців. Цей період запозичення слова українською мовою характеризується розширенням семантичного наповнення слова не тільки тому, що при збережені першого "екзотичного” значення в слові з’являється значення, що свіввідноситься з українською дійсністю, іноді досить відмінне від значення свого англійського прототипа. Саме в цей період посилюється семантичний вплив мови-джерела на слова-еквіваленти в українській мові при послабленні впливу на оформленність слова. Це явище закономірне та пояснюється тим, що англійське слово отримує різну інтерпретацію або пояснювального (словники), або контекстуального (українські тексти) характеру. Звісно, що в цьому випадку необхідно було простежити семантичний розвиток англійських двох- або багатозначних слів в українській мові, які спершу з’являлися лише як позначення англійської дійсності. І саме слова, що отримали поширення в українській мові, найбільш повно виявляли свою англійську семантичну насиченість у період розпочатої зміни значення в лексико-семантичній системі української мови. Слово мітинг спочатку мало значення "народні збори в Ірландії та Англії”. На початку ХХ століття слово мітинг переоформлене до того часу українськими засобами, починає вживатися для номінації української дійсності і в ньому з’являються значення під впливом семантичної структури його англійського еквіваленту: "народні збори в Англії та Північній Америці”; "з’їзд дисентерів для відправлення богослужіння”; "збори в Англії”. Розширення семантичної структури англіцизму в українській мові є результатом вторинного запозичення одного з значень слова, що вже освоєно українською мовою ( тандем, тендер, спікер, стандарт та інші). Джерелом вторинних запозичень могла бути інша іноземна мова, що контактувала з українською і мала це слово. Так, слово адрес, запозичене з французської мови, отримало додаткове значення: "письмове звернення членів англійського парламенту до короля” з англійської мови. Досить цікавою в відношені розвитку семантики запозичених слів під впливом мови-джерела є лексико-семантична еволюція слів піонер, спорт, спортсмен. З лінгвістичної точки зору другий етап є найскладнішим періодом загального процесу запозичення. У цей час іншомовне слово вступає у тісну взаємодію з власними українськими словами, але воно ще не настільки "прижилося” семантично в системі української мови і не настільки відірвалося від свого англійського етимона, щоб завоювати більш самостійне місце в колі спорідненних за значенням слів. Усі слова, що ввійшли в українську мову мають пройти (випробовування на необхідність запозичення) – апробацію на включення нового слова в систему й відповідну реакцію корінних слів, після чого відбувається або не відбувається запозичення слова. Так, можливі семантичні зсуви в корінних близьких за значенням або абсолютно синонімічних словах звуження значення корінного слова та інші семантичні змінення стимулюють або виключають запозичення того або іншого слова. Наприклад, проникнення та початку запозичення англійського слова хобі в наші дні досить сильно сприяло перерозподілу значень в словах одного понятійного поля – спорт, забава, захоплення, азарт. На початку ХХ століття слово спорт набуло більш самостійного характеру з значенням "фізичні заняття, вправи”. Із звуженням значення поняття "забава, захоплення” випадає з семантичного поля слово спорт. З попереднього значення в наші дні зберігся лише вираз "із спортивної цікавості”, тобто "заради забави”. Як наслідок звуження значення слова спорт, слово захоплення отримує більше семантичне навантаження. Слово хобі, що було запозичене з англіської мови в середині 60-х років ХХ століття досить легко почало замінювати одне із значень слова захоплення, а саме "захоплення чимось, цікавість до чогось”. Так, цілком "акліматизувалося” це значення в реченнях типу: "фотографування – його хобі”. Але решту значень це слово не приймає. Таким чином, проникнення та початок слова хобі стало можливим через зменшення, розвантаження лексико-семантичної валентності слів спорт та захоплення, що у ХІХ столітті були синонімічні. Різні екстралінгвістичні фактори – соціальні, психологічні, історичні, фізіологічні – також впливають на запозичене слово. Вживаючись вже як українське слово та зазнаючи певних змін у внутрішній системі української мови, запозичене слово часто зберігає своє первісне немарковане значення. Порівняйте, наприклад, стилістично марковані (іронічні) вживання в українській мові слів-позначень англійських титулів та вічливих звертань сер, леді, міледі, лорд, мілорд, міс, місіс, джентльмен при збережені немаркованих значень цих слів – позначень англійських титулів та форм звертання. Досить ілюстративними в відношенні маркованого значення як в англійській, так і в українській мовах є слово джентльмен, що потрапило в українську мову наприкінці ХVІІІ століття як екзотичне слово. Такі взаємовпливи двох мовних систем в умовах двомовності, коли на слова, що стали з багатьох причин спільними для двох самостійних та високорозвинених мов, чинять свій вплив обидві мовні системи, є , мабуть, більш глибоким в житті запозиченням, ніж це могло бути зафіксовано в письмових джерелах. Лексико-семантична система української мови, що залучає в процес еволюції слова іншомовного походження, не приймає механічно всі накоплені значення. Так же як і відбувалася апробація іншомовного слова в початковій стадії запозичення на включення його в лексичну систему української мови, у подальшому процесі запозичення відбувається апробація значень слова та подальша диференціація та розмежування значень, що викликає в підсумку перебудову семантичної структури слова. Регулярні синтагматичні зв’язки та відношення запозиченого слова з корінними словами призводять до розвитку його семантичної означенності та самостійності, що виявляється в розвитку його внутрішньої та зовнішньої лексичної валентності, тобто здатності вступати в синтаксичні, лексичні, фразеологічні сполучення, здатності сполучатися з граматичними словотворчими морфемами, підлягати процесу термінізації та детермінізації. Набуваючи регулярний характер, запозичене слово іноді так відрізняється від свого первісного значення, що предметно-логічний зв’язок між "чужою” та вже "своєю” номінацією реалією або понять може стати не суттєвою або остаточно зникнути. Як приклад можна назвати розвиток сучасних значень в словах клуб, вокзал, піонер. Отже, в процесі формальної та семантичної еволюції англійських слів на українському грунті взаємодія та взаємовплив мовних систем англійської та української мов найбільш виразно проявляються на початкових стадіях. Процес лексико-семантичної еволюції англійських слів в українській мові є найбільш значним у загальному процесі запозичення слів. Саме лексико-семантична система мови джерела є системою, що стимулює подальший розвиток або зникнення слова з лексичного фонду мови, що запозичує. Існування багатьох об’єктивних причин, що викликає лексичне запозичення, робить можливим проникнення майже будь-якого англійського слова в українську мову. [7; 64-69] АНГЛІЦИЗМИ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СИСТЕМАХУкраїнська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов, і є цілком придатною для творення наукового стилю. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя. Особливістю нашого часу є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, у науковій галузі. Як писав колись І. Огієнко, "українська мова здатна бути мовою науки, як і всі інші мови…”. Національна термінологія як складова частина наукової мови знаходиться на гребені свого третього національного відродження. На запити середньої і вищої освіти впродовж 1990-х років з’явилася низка термінологічних словників, які в тій чи іншій мірі заповнювали прогалину спеціальних назв і понять. Підраховано: близько 90 відсотків нових слів, що з'являються у кожній мові, - це терміни. Сучасна українська термінологія також активно поповнюється новими одиницями - переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: траст, кліринг, маркетинг, демпінг, файл, курсор, байт, інтерфейс, шенон, фортран, плотер, моніторинг, авуар, паритет, індосант, утиліта, жирант, ревальвація тощо. Одним із шляхів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної терміносистеми і часто негативно впливає на швидкість навчального процесу. Обвальна кількість запозичень - це найчастіше данина моді. Для чого, скажімо, українській мові потрібні нові терміни дистриб'ютор і дилер, коли на позначення тих самих понять вона має слова база та продавець (або посередник). Так само зайвими є слова ексклюзивний (винятковий), превентивний (попереджувальний, запобіжний), шипінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес-реліз (довідка для преси) тощо. В. Калашник та М. Черпак у виступі "Еволюція впливу російської та англійської мов на розвиток української науково-технічної термінології в умовах глобалізації економіки й інтернаціоналізації науки” чітко окреслили ситуацію, яка сьогодні склалася в галузі науково-технічної термінології, зокрема: 1) наявність значного прошарку науково-технічної інтелігенції, яка одержала освіту російською мовою і донині продовжує нею послуговуватися; 2) відсутність ще деякої фахової літератури українською мовою; 3) наявність великої кількості фахівців, які вважають російську мову своєю рідною і не бажають переходити на українську, та населення тощо. За таких обставин перевага надається саме запозиченим іншомовним термінам, які стають міжнародними, це такі, як: транзистор, лазар, радар, інтернет та ін. Деякі з них прийшли до нас знов-таки через російську, це: детектор, принтер, мультиплексор. Контактуючи з різними мовами, українська так чи інакше запозичує нові слова як загальновживані, так і спеціальні. Тому нерідко постає проблема точного перекладу і пошуку національного відповідника. Саме про проблеми перекладу іншомовних слів йдеться у публікації Н. Сапальової "Використання в українському перекладі науково-технічних термінів іншомовного походження". У ній йдеться про безеквівалентну лексику, тобто таку, яка на сьогодні ще не має національних відповідників, та способи її передачі українською, серед яких автор називає транслітерацію, калькування, описовий переклад. У публікаціях обстоюєтьсяч думка, що сучасні мови мають змішаний характер, тобто насичені запозиченнями, без яких не обійтись, бо вони полегшують спілкування фахівців. У побутовому мовленні, у художньому таких слів значно менше. "Кожне іншомовне слово, - стверджує автор, - можна перекласти на українську мову, і при цьому переклад не завжди може бути влучним і легко може замінити чужомовний еквівалент. Для цього потрібно, щоб широкі кола українства вподобали це слово і прийняли його до вжитку. Але часто і тоді українське слово не може вигнати з ужитку чужомовне, а існуватиме поряд із ним. Позитивним є те, коли український неологізм стає влучнішим і поступово витісняє чужомовне слово із нашого вжитку”. Нам видається, що на часі постало питання вироблення українського наукового стилю, який упродовж віків не розвивався рівно і беззастережно, а йшов тернистими шляхами свого утвердження і становлення. Вироблення стилю зніме чимало питань перекладу окремих термінів, бо, пишучи наукову працю, можна оминути деякі неоковиті слова чи фрази, не вживати дієприкметникових форм чи деяких запозичених слів. Згадаймо слова І. Огієнка, який писав: "Виявилося…що наша мова дуже гнучка й зовсім придатна для творення термінологічних назов". [14; c. 98-99] | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |